Точність термінів
В Україні ми говоримо саме про ЛІБЕРАЛІЗАЦІЮ збройного законодавства/ринку/обігу зброї, а НЕ про її ЛЕГАЛІЗАЦІЮ. Зброя в Україні є легальною. Будь –який несудимий громадянин певного віку, виконавши певні умови (або заплативши неофіційно 200-400 дол.) може отримати дозвіл на гладкоствольну (рушниці будь –якого типу) або нарізну зброю (ручна довгоствольна стрілецька зброя, крім автоматів і кулеметів). За наявної дозвільної системи можна купити все від однозарядної рушниці до повноцінного снайперського комплексу, який фактично не відрізняється від тих, що стоять на озброєнні в арміях.
Дозвіл на травматичний пістолет неофіційно коштує 400-500 дол., або оформлюється за наявності посвідчення: журналістського, суддівського, держслужбовця, депутата, правоохоронця.
Дозвіл видається на 3 роки і вимагає продовження (раз на 3 роки).
Отже, сьогодні в Україні можна володіти (зберігати і носити):
- Гладкоствольні рушниці
- Нарізні карабіни (в т.ч., ті, які ведуть напівавтоматичний вогонь)
- Гвинтівки з повздовжно-ковзаючим затвором
- Травматичні пістолети (з певними обмеженнями, які можна обійти)
- Пістолети під патрон Флобера
- Газові пістолети.
Не можна:
- Автомати
- Бойові пістолети
- Кулемети.
Правове поле
Головна проблема обігу зброї в Україні – відсутність закону, який регулює сферу виготовлення, продажу, придбання, ремонту, модифікації зброї, а також суміжних сфер (організація тирів і стрільбищ, спорядження патронів для індивідуального використання тощо).
Сьогодні вся сфера регулюється наказом МВС №622[1]. Це внутрішній наказ МВС, але саме по ньому живуть всі власники зброї.
Оскільки це не закон, то МВС на свій розсуд, ні з ким не погоджуючи, може вносити в інструкцію зміни. Останні зміни в наказ вносилися в 2015 році. Тобто, будь-якою зміною, яка одноособова вноситься міністром МВС, можна поставити будь-яку категорію власників зброї поза правовим полем.
Чому не приймається закон?
Є дві причини.
- Монополія МВС на видачу/продовження дозволів. Видача одного дозволу в обхід марудних процедур неофіційно коштує 200-500 дол., продовження дозволу 200-300 дол. На руках в українців близько 2 млн. легальних стволів. Звісно, немає даних, скільки людей оформлюють/продовжують дозволи за гроші, але можна говорити про декілька десятків мільйонів доларів на рік. Це ще не рахуючи корупційної складової за відкриття магазину зброї, майстерні, організацію тиру, стрільбища тощо.
- Страх влади перед озброєними громадянами.
Зброя у вільному обігу. Найпопулярніші факти та міфи
- Ви хочете масових розстрілів як у США?
Маніпулятивна теза, яка залишає поза увагою 2 складові.
А) Більшість розстрілів у США відбувається у так званих «guns free zone» — місцях, де ЗАБОРОНЕНО носіння зброї. Тобто, коли злочинець іде в таке місце, він знає, що там будуть виключно беззбройні люди, які не зможуть чинити йому опір (про цей факт часто не знають – або свідомо ігнорують – противники зброї).
Б) В американських ЗМІ дійсно надто багато пропаганди насильства, що відбивається у суспільній поведінці (це видно не тільки по зброї – США перша країна у світі за кількістю ув’язнених). Канада має схоже збройне законодавство, проте випадків розстрілів там нема.
- Зброя веде до збільшення кількості злочинів
Міф. Легальна зброя фактично не використовується при здійсненні злочинів. Це пов’язано з тим, що факт її застосування досить легко відстежити. Дані про зброю зберігаються у куле-гільзотеках, за якими можна вийти на ствол, за гільзою або кулею (це дещо складніше, але теж можливо), знайденою на місці злочину.
У злочинах фігурує як раз нелегальна зброя. І наявність легальної зброї у громадян є можливістю протидіяти озброєному злочинцеві.
Одним із найпопулярніших знарядь злочинів є кухонний ніж, але ми не вимагаємо заборони кухонних ножів.
- Українське суспільство не готове (в нас низькій рівень культури, бідні люди, немає культури обігу зброї, ми одне одного сп’яну перестріляємо тощо)
Міф. Є хороша екстраполяція – країна пострадянського простору, в якій живуть імпульсивні небагаті люди, не було культури зброї, і які багато вживають алкоголю. Це Молдова.
Законопроект про легалізацію короткоствольної зброї там був прийнятий в 1994-му році. З тих пір — різке падіння вуличної злочинності: з 1994 до кінця 2000-х рівень тяжких злочинів впав більш, ніж удвічі. Справедливості заради — потім дещо зріс, але цей стрибок збігся з різкими скороченнями в штаті поліції і масовою амністією ув’язнених. Показово, що кількість злочинів із застосуванням вогнепальної зброї падала ще швидше.
Прийняти закон про зброю Молдову змусили ситуація, яка зараз відбувається в Україні: великий потік нелегальної зброї у країні після збройного конфлікту у Придністров’ї та зростання кількості злочинів.
- В країнах, де заборонена зброя, низький рівень злочинності
Суперміф. Приклад – Велика Британія, європейська країна яка перейшла від жорсткого контролю за вогнепальною зброєю до її повної заборони. Відтоді – стрімке зростання вуличної злочинності. Настільки стрімке, що сьогодні в Британії заборонене навіть носіння кишенькових ножів, але це не рятує ситуацію.
- Наявність зброї в громадян запобігає насильству
Факт. За словами колишнього генерального секретаря Інтерполу Рональда Ноубла «відбулася еволюція тероризму, і публічна безпека та попередження тероризму можуть бути досягнуті завдяки озброєнню законослухняних громадян». Це він сказав, коментуючи розстріл терористами відвідувачів в торгівельному центру Найробі 2013 року (67 загиблих).
Ґрунтовне дослідження гарвардського журналу «Закон та суспільна політика» щодо кореляції зброї на руках ті кількості злочинів (резюме: більше зброї – менше злочинів)
- Озброєні громадяни можуть захистити країну при військовій агресії
Факт. На початку війни за незалежність Хорватії першу оборону організували сили поліції та озброєних громадян, яких атакувала повноцінна югославська армія, яка мала важке озброєння, танки і авіацію. Хорватський народній обороні вдалося затримати сербів при місті Вуковар, зірвати сербський «бліц-криг» та сформувати свою армію, яка вступила у повноцінну війну з сербами. Хорватія завоювала незалежність, і згодом повернула до свого складу місто Вуковар, втрачене на початку війни.
- Навіщо людям зброя, якщо є поліція?
Один із найулюбленіших аргументів чиновників МВС та хоплофобів (людей, які бояться зброї). Аргумент не враховує факту, що поліція не може бути поруч з людиною всі 24 години і зазвичай час доїзду поліції до міста злочину, є більшим часу, потрібного на зґвалтування/пограбування/вбивство.
Наявність зброї в громадянина є фактом не тільки прямого стримування (застосування чи погроза застосування зброї), але й дотичного (злочинець, знаючи, що жертва озброєна, з великою долею вірогідності відмовиться від скоєння злочину).
Американські полісмени підтримують наявність зброї на руках у громадян.
Так, за опитуванням провідної медіакомпанії з громадської безпеки та безпеки ринку зброї США Praetorian Group, американські поліцейські майже стовідсотково схвалюють можливість громади самостійно оборонятися зі зброєю в руках.
91% північноамериканських полісменів підтримують приховане носіння вогнепальної зброї цивільними особами, які не були засуджені за кримінальні злочини і не мають психічних відхилень.
90% опитаних сказали, що впровадження мораторію на вільний продаж вогнепальної зброї не зменшить, а навпаки – збільшить кількість злочинів.
80% респондентів із поліцейських відділків США зазначили, що озброєний законослухняний громадянин допомагає боротися із злочинністю і тим самим зменшує кількість правопорушень.
- В Україні дуже складно застосувати зброю для самозахисту
Факт. І це пов’язано навіть не зі зброєю як такою, а з правозастосовчою практикою щодо оборони. Умовно кажучи, у нас дуже важко травмувати/вбити нападника і при цьому не сісти. Ситуація вимагає перегляду концепції самооборони і правозастосовчої практики.
- Розмови про створення резервної армії не мають сенсу без прийняття закону про зброю
Вірогідно, так. Участь у резервних силах вимагає регулярної практики зі зброєю, а сьогодні це майже неможливо робити легально через відсутність полігонів/тирів/стрільбищ чи обмеженого доступу до них (є далеко не у кожному місті, дорого, тощо). Тому можна зробити висновок, що неприйняття закону про зброю негативно відбивається на обороноздатності України.
- Ми маємо говорити саме про ПРАВО на зброю, а НЕ про ДОЗВІЛ
Володіння зброєю є правом громадянина, а не привілеєм, який дарується державою. Саме тому навіть на рівні термінів ми маємо замінити слово «дозвіл» на «ліцензія». Пройшовши медкомісію та склавши залік, ми отримуємо права на володіння зброєю (подібне на права на керування авто), а не дозвіл. Ці права не «дозволяють» людині мати зброю – таке право в неї є і так. Вони лише засвідчують її психічну та соціальну адекватність, яка потрібна для реалізації свого права на зброю.
- Ви хочете, щоб зброю роздавали? (варіант тези: ви хочете, щоб зброю можна було безконтрольно придбати в будь-якому кіоску?)
Маніпулятивні тези, що як правило використовуються у соцопитуваннях для отримання «правильних» відповідей, які вказують на те, що суспільство проти зброї.
Не йдеться про «роздачу зброї» чи про її продаж у кіосках. Цим мають займатися магазини, які отримали відповідну ліцензію. Розвиток електронних систем обліку цілком дозволяє дати доступ збройним магазинам до бази МВС, де буде видно, що покупець зброї не притягувався до кримінальної відповідальності.
- Відсутність закону про зброю заважає розвитку українських технологій ручної стрілецької зброї
Факт. Багато технологічних рішень винаходяться кустарним способом, який сьогодні фактично є поза законом. Це гальмує розвиток українських стрілецьких систем, примушуючи нас користуватися російською або західною зброєю.
[1] Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів.